Алюмінієва промисловість України: від занепаду до потенційного зростання
Ключові слова:
алюмінієва промисловість, первинна та вторинна металургія, сировинна база, внутрішнє споживання, експорт, імпорт, світові тенденції розвитку, науково-технічні розробкиАнотація
У статті розглянуто сучасний стан алюмінієвої промисловості в Україні та світі, діяльність підприємств первинної металургії, на яких алюміній одержують електролізом з кріоліто-глиноземних розплавів, та вторинної металургії, заснованої на використанні металевого брухту та відходів. Показано тенденції розвитку світового виробництва і споживання алюмінію та місце України в цих процесах. Досліджено проблеми вітчизняної алюмінієвої промисловості та стан сировинної бази. Здійснено аналіз виробництва алюмінію і сплавів на його основі, напівфабрикатів і виробів з брухту та відходів. Наведено структури внутрішнього ринку, експорту та імпорту алюмінієвої продукції. Встановлено причини та наслідки скорочення виробничих потужностей та зупинення деяких виробництв. Відзначено, що помилки приватизації призвели до втрати двох найбільш важливих підприємств первинної металургії алюмінію: ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» і ПАТ «Миколаївський глиноземний завод». Закриття у 2011 році електролізного цеху на Запорізькому алюмінієвому комбінаті позбавило Україну статусу країни-виробника первинного алюмінію. Приватизація ПАТ «Миколаївський глиноземний завод» не принесла алюмінієвій промисловості очікуваних інвестицій, а країні – нових перспективних виробництв. Показано, що відсутність сировинних ресурсів, а також підтримки з боку держави зумовили в 2012 році зупинку одного з найбільших заводів вторинної металургії України – СП «Інтерсплав», який був оснащений сучасним обладнанням та технологіями. З урахуванням світового та вітчизняного досвіду визначено стратегічні напрями відновлення та потенційного зростання алюмінієвого виробництва і високотехнологічних галузей на його основі. Запропоновано шляхи вирішення проблем алюмінієвої промисловості в Україні програмним методом, заходи та механізм їх реалізації. Зазначено роль науково-технічного потенціалу в сталому розвитку України у післявоєнний період та на перспективу.