Сталеплавильне виробництво в Україні: сучасний стан та перспективи (огляд)

Анотація

В рамках ініціативи Європейського зеленого курсу (ЄЗК, European Green Deal) у світі активно проводяться дослідження в галузі вуглець-нейтральних технологій водневого відновлення та електролізу заліза з рудних матеріалів. Нові процеси розглядають інтегрованими в технологічний маршрут електросталеплавильного виробництва, який до 2050 року повинен витіснити з ринку сталі вуглецеві доменний і конвертерний переділи. Сталеплавильний комплекс України не відповідає духу Green Deal через застарілу технологічну структуру з низькою часткою (5 %) електрометалургії. Найбільший в історії промисловості виклик вирівнює позиції світових лідерів металургії та дає можливість Україні поряд із відновленням економіки подолати технічне відставання галузі у контексті енергоефективності та екологічної інженерії. Рішення полягає у переході до малих металургійних заводів (ММЗ), в силу світового тренду, та стратегії мінімізації економічних та екологічних витрат. Реалізація у «великій» металургії технологічного маршруту ММЗ на основі переплаву в дуговій сталеплавильній печі (ДСП) продуктів металізації залізної руди (DRI/HBI), отриманих у шахтному реакторі з вітчизняної сировини за маловуглецевою, на першому етапі, технологією, дозволить у середньостроковій перспективі скоротити питому емісію СО₂ у 1,45–2 рази. Це створить основу для подальшого руху до вуглець-нейтральної водневої металургії. У світлі Green Deal розглянуто вітчизняні розробки з підвищення енергоефективності ДСП та екологічної інженерії, як щодо перспективних ММЗ, так і стосовно «малої» металургії, а також основи інноваційного процесу електролізу залізовмісних відходів в електропечі з подовими електродами.